виховна робота

На засідання районної школи ПД ЗДВР(ЗДНВР) 10.01.2012р. РЦДЮМ

Інформація про досвід Семенюк Марії Дмитрівни, заступника директора з виховної роботи Воскодавської ЗОШ І – III ст. з проблеми:

«Духовне становлення та розвиток особистості у виховній системі сільського загальноосвітнього навчального закладу.

Мета: забезпечити сприятливі умови на оптимальне функціонування школи, як цілісної соціально – педагогічної системи і створити умови для ефективної діяльності школи; забезпечити сприятливі умови для опанування учнями духовної культури людства.

Актуальність

Формування духовного світу та молоді, духовності, як провідної особистості – велике і складне завдання, же нам, освітянам , належить вирішити. Особливої актуальності воно набуває сьогодні, коли складнощі соціально – економічного й політичного розвитку країни в попередні роки боляче вразили молодь. Серед дітей та молоді занепадає духовність, зріє зневіра у моральні орієнтири в повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство, особливо на молодь: пропагують насилля, зброю, силу. Освічена, але не вихована бездуховна людина, завдає родині, суспільству, державі більше шкоди, аніж користі. Державі складно регулювати законами і нормативними актами духовно – моральні цінності, суспільну поведінку. Тому школа має стати осередком відродження духовності та моральності нашої держави. Дану проблему впроваджує у свою діяльність через виховну систему ЗДВР Семенюк М. Д.

Зміст досвіду.

Технології діяльності:

Даний досвід спрямований па відродження духовності та формування світогляду учнів на основі вікових традицій та звичаїв українського народу. Всі ті традиції та звичаї, якими тисячоліття жили наші предки: любов і повага в родині, повага до батьків, допомога старшим і незахищеним, любов і милосердя до ближнього, душевність і духовність, чесність, віра і надія – спрямовані на забезпечення виховання всебічно розвиненої особистості – духовно і творчо Зрілої, активної, відповідальної, ініціативної, здатної до вирішення складних проблем, готові до самооцінки, самовиховання, самовдосконалення, самостверджування засобами власної національної творчості.

Розроблена відповідна цільова творча програма виховання школярів, структурно логічна модель навчання і виховання, які забезпечують цілісний під хід у створенні виховної системи.

Оновлюючи зміст, форми: і методи виховання, педагоги використовують у своїй діяльності ціннісно-раціональні підходи, які забезпечують вільний розвиток і саморозвиток особистості.

Одним із значущих напрямів виховної системи є співпраця навчального закладу із сільською церковною громадою, священником, його активна просвітницька діяльність.

Важливим аспектом організації виховного процесу є діяльність краєзнавчих гуртків, цілеспрямована і систематична робота яких реалізується через шкільну музейну справу.

Аналіз практики роботи школи показує, що діяльність істерико – краєзнавчого музею історії села та школи є багатогранною, перспективною, багатою за формами організації і засобами формування системи морально – духовних цінностей. Вона сприяє збагаченню особистості учня, його практичній діяльності. Педагоги вирішують поставлені перед ними завдання, використовуючи активні форми і методи роботи, які найповніше відповідають інтересам і потребам інтересам учнів.

Результативність

Результатом впровадження даного досвіду роботи у школі є підвищення ефективності діяльності педколективу у сфері виховання школярів. У більшості школярів сформований високий рівень ціннісних орієнтирів на моральну активність, духовну культуру, шанобливе ставлення до культурної і духовної спадщини українського народу, сформоване вміння протистояти проявам бездуховності, аморальності сучасності. Про це свідчать результати досліджень рівня вихованості учнів. Так, протягом останніх трьох років середній узагальнений показник по школі зріс з 3,2 бали ( у 2008 р.) до 3,8 у квітні 2011 року. Найвищий показник (4,8 балів ) має блок « Ціннісне ставлення особистості до історичних, духовних, та культурних надбань народу». Протягом п’яти останніх років в школі немає учнів, які знаходяться на обліку у відділі внутрішніх справ. Це яскраво свідчить про те, що реалізуючи дану проблему, педколективу вдалося значною мірою усунути фактори, що негативно впливають на формування особистості учня та максимально використати всі можливі ресурси для досягнення виховного ідеалу.

Досвід роботи Семенюк М. Д. схвалено методичною радою відділу освіти Гощанської райдержадміністрації (Протокол № 5 від 24. Об. 2011 р., наказ № від 24. 06. 2011 р.) і допоможе тим, хто хоче глибше осмислиш проблеми християнської культури, відродження моральних християнських цінностей.

Шляхи розповсюдження в системі педагогічної освіти району виступи, презентації з досвіду роботи, практикуми, на методичних об’єднаннях, семінарах – практикумах ЗДВР, організовано роботу районної школи ПД заступників директорів з виховної (навчально-виховної) робота.

В.Сорочук,

методист відділу освіти

Відділ освіти Гощанської районної державної адміністрації

Тема досвіду:

«Духовне становлення і розвиток особистості у виховній системі сільської загальноосвітньої школи»

Автор досвіду Семенюк М. Д., ЗДВР,

Воскодавська ЗОНІ І-III ст..

Адреса досвіду: Воскодавська ЗОШ І – III ст.. Тел. робочий :5 -61-46 Тел. домашній: 5-61-60

Картка обліку педагогічного досвіду

Прізвище, ім’я, по батькові: Семенюк Марія Дмитрівна

Рік народження: 14. 06. 1959 р.

Освіта: вища

Фах: початкове навчання та виховання

Звання, нагороди: « Старший вчитель», Грамота управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації (2000р.); Подяка Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ( 2010 р.); Грамота відділу освіти Гощанської райдержадміністрації (2009 р. ); Почесна грамота управління освіти і науки Рівненської обласної держадміністрації ( 2008 р. ); Грамота Гощанської районної державної адміністрації та районної ради ( 2005 р. ); Почесна грамота відділу освіти Гощанської районної держадміністрації ( 2003 р.).

Посада: заступник директора з виховної роботи Воскодавської ЗОШ І – III ст.

Педагогічний стаж: 34 роки

Адреса досвіду: Воскодавська ЗОШ І – III ст., с. Воскодави Гощанського району Рівненської області

Інформація про досвід

Тема: Духовне становлення і розвиток особистості у виховній системі сільської загальноосвітньої школи.

Мета: забезпечити сприятливі умови на оптимальне функціонування школи, як цілісної соціально – педагогічної системи і створити умови для ефективної діяльності школи; забезпечити сприятливі умови для опанування учнями духовної культури людства.

Короткий зміст: даний досвід спрямований на відродження духовності та формування світогляду учнів на основі вікових традицій та звичаїв українського народу. Всі ті традиції та звичаї, якими тисячоліття жили наші предки: любов і повага в родині, повага до батьків, допомога старшим і незахищеним.

Анотація досвіду

Тема: Духовне становлення і розвиток особистості у виховній системі сільської загальноосвітньої школи.

Автор: Семенюк Марія Дмитрівна,

заступник директора Воскодавької ЗОШ І – III ст.

Актуальність

Формування духовного світу та молоді, духовності, як провідної особистості – велике і складне завдання, яке нам, освітянам , належить вирішити. Особливої актуальності воно набуває сьогодні, коли складнощі соціально – економічного й політичного розвитку країни в попередні роки боляче вразили молодь. Серед дітей та молоді занепадає духовність, зріє зневіра у моральні орієнтири в повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство, особливо на молодь: пропагують насилля, зброю, силу. Освічена, але не вихована, бездуховна людина, завдає родині, суспільству, державі більше шкоди, аніж користі. Державі складно регулювати законами і нормативними актами духовно – моральні цінності, суспільну поведінку. Тому школа має стати осередком відродження духовності та моральності нашої держави. Дану проблему впроваджує у свою діяльність через виховну систему ЗДВР Семенюк М. Д.

Технології діяльності:

Даний досвід спрямований на відродження духовності та формування світогляду учнів на основі вікових традицій та звичаїв українського народу. Всі ті традиції та звичаї, якими тисячоліття жили наші предки: любов і повага в родині, повага до батьків, допомога старшим і незахищеним, любов і милосердя до ближнього, душевність і духовність, чесність, віра і надія – спрямовані на забезпечення виховання всебічно розвиненої особистості — духовно і творчо зрілої, активної, відповідальної, ініціативної, здатної до вирішення складних проблем, готові до самооцінки, самовиховання, самовдосконалення, само стверджування засобами власної національної творчості.

Досвід роботи Семенюк М. Д. допоможе тим, хто хоче глибше осмислити проблеми християнської культури, відродження християнських цінностей.

Не бійтеся духовності в стінах школи.

Бійтеся її відсутності.

Формування духовного світу та молоді, духовності, як провідної особистості – велике і складне завдання, яке нам, освітянам, належить вирішити. Особливої актуальності воно набуває сьогодні, коли складнощі соціально – економічного й політичного розвитку країни в попередні роки боляче вразили молодь. Серед дітей та молоді занепадає духовність, зріє зневіра у моральні орієнтири в повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство, особливо на молодь: пропагують насилля, зброю, силу. Освічена, але не вихована, бездуховна людина, завдає родині, суспільству, державі більше шкоди, аніж користі. Державі складно регулювати законами і нормативними актами духовно – моральні цінності, суспільну поведінку. Тому школа має стати осередком відродження духовності та моральності нашої держави.

Саме це обумовило вибір проблеми, над якою я працюю протягом трьох останніх років «Духовне становлення і розвиток особистості у виховній системі сільської загальноосвітньої школи».

Метою якої є :

забезпечити сприятливі умови на оптимальне функціонування школи, як цілісної соціально – педагогічної системи і створити умови для ефективної діяльності школи; забезпечити сприятливі умови для опанування учнями духовної культури людства.

В організації управління виховним процесом у школі, ставлю перед собою такі основні завдання:

  • створення в школі виховного простору – простору духовного становлення і розвитку особистості;

  • сприяти удосконаленню педагогічної майстерності класних керівників, розвитку активної особистості учня, підтримувати здоровий психологічний клімат;

  • управлінську діяльність спрямувати на тісну співпрацю педагогічного, учнівського та батьківського колективів, самореалізацію потенційних можливостей учня та вчителя;

  • забезпечувати тісну співпрацю з батьками;

  • удосконалювати форми виховної діяльності з учнями та методичної роботи з класними керівниками.

В управлінні виховним процесом здійснюю системний підхід, який передбачає :

  • глибоке усвідомлення загальної мети і завдань виховання;

  • реалізацію основних принципів виховання;

  • всебічне вивчення школяра;

  • визначення на основі цього конкретних цілей і завдань виховної роботи;

  • співпрацю з сім’єю з метою виховання учнів;

  • визначення пріоритетних напрямків виховної роботи;

  • використання оптимальних форм і методів виховання;

  • аналіз результатів.

Управлінський компонент структури виховної діяльності школи покликаний створити умови для духовного розвитку особистості та росту педагогічної майстерності класного керівника.

Тому у структурі управління виховною діяльністю школи виділяю такі основні функції:

  • прогнозування;

  • планування;

  • організація;

  • контроль;

  • педагогічний аналіз;

  • координація:

  • регулювання.

Реалізація функції прогнозування дає відповіді на такі питання: Яку особистість нам потрібно виховати? Як планується досягти кінцевої мети виховання? Якою повинна бути ця мета?

Ефективність результатів та успіх будь – якої діяльності багато в чому залежить від її планування. Саме тому мною складена цільова творча програма

« Школа Духовної культури», над якою працюємо з 2008 року. ( див. додатки)

Дітей виховує народ і діти стають народом. Для того, щоб ланцюг духовності народу не переривався, кожне наступне покоління повинно виховуватися в народному русі на ідеях та засобах народознавства та краєзнавства. Педагогіка краєзнавства та народознавства і передбачає всебічний, гармонійний розвиток, створює умови для реалізації творчого потенціалу підростаючого покоління, спрямовує їх на духовне, моральне, фізичне становлення та самовдосконалення. Застосування краєзнавчого матеріалу дозволяє збагатити учнів знаннями з історії рідного краю, виховувати любов до них, розкрити зв’язок рідного краю з великою Батьківщиною. Якраз через глибокі вивчення свого краю та активну участь у корисній праці можна на ділі « зміцнювати зв’язок навчання з життям». Саме тому мною, спільно із педагогом – організатором Придоус С. І., в школі створено музей історії села та школи.

Розділ « Побут життя селян у IXX – початку XX століття» – це осередок духовності, центр всієї виховної роботи з молодшими школярами. В цьому розділі діти бачать предмети сивої давнини. Речі, зібрані учнями, дають змогу розкрити багатогранність нашої культури, звичаїв та традицій. Пройдуть роки, десятиліття, виростуть нові покоління, зявиться нова мода, до влади прийдуть нові люди, та ніколи не зникнуть з пам’яті людської добрі традиції прадідів, їх обереги поруч нас не дадуть нам забути, що ми – діти народу українського.

Міцним фундаментом для повноцінного духовного становлення людини є творчість. Саме творчість допомагає від самозамкненості піднестися до ствердження і реалізації корисних для всього людства ідей, задумів, проектів.

Очевидно, більшість учнів не має можливості повністю проявити свій творчий потенціал на традиційних уроках, які не враховують особливого нахилу, а при підготовці шкільних концертів, спектаклів чи вечорів вчитель часто сам розділяє творчі завдання між учнями. При цьому глибинні потреби дітей у самопрояві лишаються невиявленими, а учень, отримавши творче завдання, з яким він природно не може впоратися, вважає себе позбавленим хисту, бездарним. Крім того, у кожному класі є більш активні діти, які охоче беруть участь у самодіяльності, та є й інші, які тримаються осторонь. Звичайно, до подібних заходів вчитель залучає активних учнів, вважаючи інших пасивними, а це лише загострює проблему їх невиявленої творчої спрямованості.

Одним з можливих перешкод є застосування методики розкриття творчого потенціалу школярів через проведення Свят творчості. Тому в 2009 році я започаткувала проведення в школі Свята творчості. Проведення якого включає в себе такі етапи:

I етап – призначення дати проведення свята та обговорення його особливостей з учнями класу;

II етап – письмове опитування учнів з метою виявлення їх творчої спрямованості;

ІII етап – організація і безпосереднє проведення Свята творчості.

З метою стимулювання творчої діяльності учнів у школі працює мережа гуртків, секцій (див. додаток). Значну увагу надаю забезпеченню сприятливих умов для роботи гуртків ( регулювання розкладу роботи гуртків, забезпечення керівників гуртків приміщенням, технічними засобами), здійсненню контролю за якістю проведених занять та масових заходів, надаю методичну допомогу керівникам гуртків у процесі підготовки до проведення занять, оформлення документації, здійснюю аналіз результативності роботи гуртків, контроль за охопленням гуртковою діяльністю учнів школи. Такі види управлінської діяльності в організації гурткової роботи спонукають керівників гуртків до активної творчої співпраці, сприяють росту їх професійної майстерності, високій якості роботи.

Для активізації індивідуальної потреби в духовному розвитку необхідним є ознайомлення учнів з універсальною системою духовних знань, безцінним досвідом минулих поколінь і, зокрема, тих представників людства, які досягли рівня духовної свідомості і залишили своїм нащадкам найцінніші подарунки – духовні вчення. З цією метою мною в 2009 році було організовано гурток духовного спрямування «Світоч» (див. додатки). Класні керівники проводять години духовності, на які часто запрошують настоятеля храму святої Покрови отця Ігоря.

Доброю традицією стало проведення в квітні місяці Тижня духовності. (див. додатки)

Церква має досить успішні « регулювальники» поведінки дітей та молоді, допомагає кожному збагнути, «що добре і що погане», застерігає від хибних кроків.

Віра й звичаї християнські, створені церквою, є тою духовною атмосферою, в якій ми зростаємо і розвиваємося. Саме тому, деякі виховні заходи, підготовлені вчителями та учнями, проведені в сільському храмі: свято Миколая, свято Покрови, свято Різдва Христового та ін.

Велика роль в духовному становленні і розвитку особистості належить позакласним заходам. Позакласну роботу з учнями підпорядковую розвитку потенційних можливостей учнів, їх творчих задатків та здібностей. Учнівську молодь активно залучаю до організації та проведення загальношкільних заходів, свят. Традиційним у школі стало проведення вітального концерту до Дня вчителя, Свята Валентина, Новорічних свят, конкурсу «Міс осінь», «Прощавай, початкова школо», «Випускного вечора», «Свято Миколая», «Андріївські вечорниці», «Парад талантів». На високому рівні пройшло свято «На свій хліб», в якому якраз і показано, як наші предки виховували у своїх дітях високі моральні цінності, високу духовність, любов до праці, до природи, любов до Бога. До проведення таких заходів залучаю учнів, вчителів, батьків. Це сприяє співпраці між батьківським, педагогічним та учнівським колективами.

З великим задоволенням учні школи беруть участь у тематичних та предметних тижнях. Це розвиває їх пізнавальну активність, формує інтерес до того чи іншого явища. Такі заходи мають високу виховну спрямованість. Моє завдання на цьому етапі роботи – надати допомогу у проведенні таких заходів, здійснити їх якісний аналіз, щоб в подальшому їх рівень ще більше зростав.

Одним із основних чинників, що впливають на ефективність виховання, є співпраця школи з родиною учня. Не секрет, що далеко не всі батьки охоче йдуть на так звані « батьківські збори», де ми, виховники, прагнемо поділитися із ними секретами виховання та узгодити спільні дії щодо навчання, виховання, розвитку особистості учня.

З метою педагогічної освіти батьківської громади у 2007 році мною започатковано «Тиждень відкритих дверей для батьків», видано методичний посібник тижня «Виховуємо разом». Під час проведення тижня батьки мають можливість побачити своїх дітей на уроках, під час проведення позакласних заходів, поспілкуватися із вчителями – предметниками, класними керівниками в індивідуальній формі. Серед проведених заходів найбільш цікаво пройшли дискусія «Коли необхідно починати духовне виховання дитини?», круглий стіл

« Духовні ідеали сім’ї – першооснова життя дитини».

В рамках тижня проходять тренінгові заняття. Вони навчають батьків розуміти, сприймати і любити власну дитину такою, якою вона є, вчитися спілкуванню та активному слуханню дитини, дають практичні рекомендації щодо застосування набутих психолого – педагогічних знань у конкретній ситуації.

З метою педагогізації якнайбільшого кола батьків у 2010 році започаткувала випуск брошур «Для вас, батьки». Тематика випуску доповнює тему загальних зборів, консультацій психологічної служби, відповідає запитам батьків, або ж висвітлює певні проблеми, виявлені в результаті проведеної діагностики.

Вплив педагога на учня має ту виховну силу, яку не можна замінити ніякими програмами, організацією навчальних закладів. Особистість педагога, – стверджував К. Д. Ушинський, – означає все у вихованні. Тільки особистість може вплинути на розвиток, тільки характером можна сформувати характер, тільки духовністю можна розвинути духовність. Ось тому в кожному вчителеві так важливі і характер, і духовність, і переконання. Педагог має керуватися інтересами і проблемами учнів, прагнути до того, щоб школа була не лише місцем навчання, але й улюбленим місцем повноцінного життя дитини.

Розвиток духовних потреб дитини шкільного віку має базуватись на наступних принципах:

  • визнання вчителями і батьками пріоритету духовного розвитку дитини, організація шкільного життя за цим принципом;

  • перебудова всіх зв’язків і відносин дітей – як внутрішніх, так і зовнішніх;

  • надання дитині можливості зміни видів діяльності, стимулювання ініціативи в сфері моральності та духовності, суспільної діяльності;

  • заохочення дитини до такої діяльності, яка хвилює, дивує, зачудовує, надихає, глибоко проникає в душу і виявляється в потребі піклування про людину, спонукає до активності.

Для реалізації цих завдань в методичному кабінеті школи оформила стенд, на якому розміщені рекомендації для вчителів « Яким повинен бути вчитель « Школи Духовної Культури».

То ж повертаймося до затоптаного цвіту наших предків, напиймося цілющої води з глибин високої моралі, яка тече на омивання людських, особливо, дитячих душ. Допоможімо нашим вихованцям іти в життя захищеними від різноманітних спокус і неправд духовним щитом – щитом Божого Слова.

Воскодавська ЗОНІ І – III сг.

Проект « Школа Духовної культури»

Керівники проекту – Семенюк М. Д. , Придоус С. І.

Учасники проектупедагогічний та учнівський колектив.

Тип проекту – практично орієнтований, колективний, довготривалий.

2008

І етап

Підготовчо – аналітичний, 2008- 2009н.р.

п\п

Зміст діяльності

Терміни Відповідальні Організаційно-

методичне забезпечення

Очікувальні

результати

1. Вивчення суті науково – методичної проблеми, шляхів та засобів її реалізації. Травень,

2008р.

Семенюк М.Д. Визначення основних напрямків роботи. Визначення проблем та основних напрямків роботи.
2. Методична робота з педколективом щодо підготовки до роботи над новою проблемою. Серпень,

2008р.

Семенюк М.Д.
3. Розробка розгорнутої програми проекту «Школа Духовної культури». До 01.09.

2008р.

Семенюк М.Д.

Придоус С.І.

Творча програма виховання
4. Налагодження спільної діяльності батьків, учнів, педагогів. Вересень,

2008р.

Токарець А.І. Укладання тристоронньої угоди про співпрацю.
5. Моніторинг психолого – педагогічної взаємодії школи, батьків, та громадськості. Жовтень

2008р.

Марчук Т.М. Діагностичний

інструментарій.

Виявлення відношення батьківської громадськості до роботи школи.
6. Організація круглого столу

« Школа Духовної культури – вибір шляху».

До 20.11

2008р.

Семенюк М.Д. Проведення круглого столу. Підвищення

професійної майстерності педагогів. Вироблення моделі випускника школи, визначення виховної моделі школи.

7. Нормативно – правове забезпечення роботи школи по реалізації виховної проблеми. До 30.12.

2008р.

Семенюк М.Д. Пакет відповідних нормативно – правових документів.

ІІ етап

Дослідницький, 2009 – 2010н.р.

п\п Зміст діяльності Терміни Відповідальні Організаційно-

методичне забезпечення

Очікувані результати.
1. Діагностика сформованості основних компетентностей школярів. Вересень Семенюк М.Д. Здійснення діагностики та розробка діагностичного інструментарію За результатами діагностики, внесення змін до плану виховної роботи школи
2. Розробка конкретних методик та методів дослідження. жовтень Семенюк М.Д. Дидактичний та практичний матеріал для вчителів.
3. Визначення рівня вихованості учнів. Вересень – жовтень Семенюк М.Д. Діагностичний інструментарій Встановлення рівня вихованості школи
4. Проведення круглого столу « Проблеми відродження духовності населення Гощанщини та шляхи їх розв’язання». квітень Семенюк М.Д.

Придоус С.І.

Проведення круглого столу. Методичні рекомендації
5. Визначення результатів діяльності на ІІ етапі (дослідницькому), підведення підсумків. Травень Семенюк М.Д. Розробка методичних рекомендацій, впровадження найбільш ефективних форм роботи Методичні рекомендації
6. Забезпечення постійного цілеспрямованого підвищення професійної компетентності та кваліфікації педагогічних працівників школи шляхом використання різноманітних форм методичної роботи. Протягом року Семенюк М.Д. Самоосвіта
7. Розробка та практичне відпрацювання алгоритму взаємодії всіх структурних ланок виховної моделі школи. листопад Семенюк М.Д. Підвищення професійного рівня педагогів

ІІІ етап

Практичний, 2010 – 2011 н.р.

п\п Зміст діяльності Термін Відповідальні Організаційно-

методичне

забезпечення

Очікувані

результати

1. Створення культурологічного тла виховання, атмосфери духовної культури. Червень Дирекція Розробка плану роботи школи, узгодження з нормативно – правовою базою Методичні рекомендації
2. Засвоєння учнями основ інформаційної, психологічної, правової, громадянської, валеологічної та інших видів культури. Протягом року Педагоги школи
3. Забезпечення постійного цілеспрямованого підвищення професійної компетентності та кваліфікації педагогічних працівників шляхом використання різноманітних форм методичної роботи. Протягом року Дирекція Підвищення рівня фахової освіти педагогічних працівників школи Самоосвіта
4. Поєднання зусиль школи і громадськості в створенні умов для реалізації проекту. Протягом року Дирекція Удосконалення навчально – виховного процесу Навчальне, науково – методичне, управлінське, діагностичне забезпечення
5. Визначення результатів діяльності на ІІІ етапі

( практичному).

Травень,

2011 р.

Семенюк

М. Д.

Розробка методичних рекомендацій, впровадження найбільш ефективних форм роботи Методичні рекомендації
6. Діагностика розвитку життєвих компетенцій. Квітень,

2011 р.

психолог Діагностичний інструментарій Аналітична довідка

ІV етап

Узагальнювально – підсумковий, 2011 – 2012 н.р.

п/п

Зміст діяльності Термін Відповідальні Організаційно- методичне забезпечення Очікувані результати
1. Узагальнення отриманих результатів. вересень Семенюк

М. Д.

Підсумкові матеріали
2. Обговорення конкретних результатів виконання проекту з колективом та батьківською громадськістю за круглим столом. листопад Семенюк

М. Д.

Проведення

круглого столу

Методичні рекомендації
3. Розробка висновків та рекомендацій;

Визначення перспективи поширення набутого педагогічного досвіду.

квітень ТокарецьА. І. Корекція планів, програм Висновки та рекомендації
4. Проведення науково – практичної конференції

« Учитель – творець духовної культури і здоров’я суспільства».

Квітень Семенюк

М. Д.

Проведення конференції Збірник матеріалів

конференції

5. Педрада – звіт «Підсумки роботи колективу по реалізації проблеми « Школа Духовної культури» Травень, 2012 р. Семенюк

М. Д.

Проведення педради Рішення педради
6. Сформування бази даних для створення портфоліо Травень -червень Семенюк

М. Д.,

Придоус С. І.

Підведення підсумків Презентація

Аналіз, звіт

7. Зв’язок з навчальними закладами району. Квітень – травень Семенюк

М. Д.

Обмін досвідом Обмін матеріалами

1. Тема: Моє родовідне дерево, а я – гілка на ньому. Тісний

зв’язок поколінь. (Кл. керівник 5 класу – Нагорнюк Т.А.)

2. Бесіда на тему : «ЗАСВІТИ В ДУШІ СОНЕЧКО»

(Кл. керівник 2 класу – Ющук Л.В.)

3. Виховний захід «Цариця Вода» (Кл. керівник 4 класу –

Остапчук С.М.)

4. Я і природа. Світ живої природи. Людина і природа – єдине

ціле творіння рук Божих (Кл. керівник 8 класу –

Користинська Л.М.)

5. Під Твою Милість прибігаємо (Кл. керівник 6 класу –

Поліщук Л.С.)

6. Тренінг «Щастя – творити добро» (Кл. керівник 7 класу –

Сістук Т.Ю.)

Тема: Моє родовідне дерево, а я – гілка на ньому. Тісний зв’язок поколінь.

Мета: працювати над усвідомленням у дітей пізнання свого родового дерева, розвивати почуття відповідальності за вчинені дії перед родом, виховувати прагнення тримати честь роду, як наші предки.

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя

Рід, родина, родовід -

Це твої святині,

Щоб леліяв і беріг

Кожну Божу днину.

Що дорожче в світі є?

Що за рід рідніше

Мама, тато, бабка, дід,

Дядько, тітка й діти.

Роду твого деревце,

Як буяє в силі,

Є окрасою для краю,

А тобі є тилом.

Лиш у колі родоводу

Черпаєш наснагу,

Коли рід твій тільки Богу

Дає перевагу.

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття

Ми сьогодні, дітки милі,

Як старий дідусьо,

Карту свою родовідну

Відтворювать будемо.

Це мета в нас на уроці,

Щоб себе пізнали,

Бо родина, рід, сім’я

Нас повизначали.

ІІІ. Основна частина заняття

- А тепер кожен із вас

Буде мати слово,

І про рід свій розповість,

Що нам підготовив.

1. Розповідь учня

Ми живемо сім’єю у селі. Мої мама і тато корінні його жителі. Вони одружились у 1986 році. Мама походить із родини Ющуків. Вона продовжує хліборобську традицію, працюючи дояркою. Моя мама дуже любить свою професію. Вона часто брала мене з собою на роботу, де я спостерігала за доїнням корів. У вільний від роботи час мама любить вишивати. Найбільше їй подобається вишивати рушники. А ще вона вміє готувати смачне печиво, різні страви, особливо різдвяні та великодні. Я їй завжди у цьому допомагаю. Мій тато походить із родини Семенюків. Його батьки проживають у кінці нашої вулиці. Він працює водієм вантажівки. Під час жнив я часто їздила з ним у поле. Там я спостерігала за збиранням врожаю. У полі мене завжди зачаровує пташиний спів. А вечорами, особливо взимку, мій тато пише картини. Він любить портрети. Вже написав кілька моїх.

Кожної неділі я і мої батьки ходимо до церкви. Там вони співають у хорі. Мені дуже до вподоби церковні відправи.

(Кілька учнів розповідають про свою сім’ю)

2. Слово вчителя

- У родинах українців

Споконвік був звичай:

Бабусь і дідусів

Шанувать велично.

Ці статечні дідусі

Повагу тримали,

Мудрість, досвід на майбутнє

Нащадкам давали.

Добросердні бабусі

Привітні, ласкаві,

Стримані були у слові,

Хоч багато знали.

Научали онучат,

Добру наставляли,

Хоронили силу роду

І оберігали

3. 1-й учень

- В родинах українців з давніх часів виробився звичай шанувати найстарших її членів – бабусь, дідусів. Адже вони через великий життєвий досвід є завжди розважливішими і стриманими у спілкуванні з іншими людьми. Бабусі й дідусі найбільше знають місцеві звичаї та обряди, а також є справжніми хоронителями свого родовідного дерева. Вони є доброю розрадою у складних життєвих ситуаціях для молодих членів родини, завжди готові прийти їм на допомогу.

У вечірні години маленькі онучата припадають до їхніх натруджених рук, слухаючи їхні навчальні оповіді. Вони є першими наставниками у житті своїх онуків, їхніми справжніми порадниками та вчителями.

Діти, любіть своїх бабусь та дідусів, ніколи-ніколи не забувайте про них і хай стежина до їхніх осель завжди буде втоптаною!

А тепер послухаємо розповідь учнів, які нам хочуть розказати про своїх дідусів, бабусь.

2-й учень

Мої бабуся та дідусь одружилися у 1955 році. Обоє – місцеві жителі.

Моя бабуся – з родини Царуків. все своє трудове життя працювала ланковою-буряководом (на полі вирощувала цукровий буряк). Має неповну середню освіту. Хоча у школі вона вчилася добре, та не подалась у далекі світи, а вирішила продовжувати хліборобську традицію своїх батьків.

У вільний від роботи час бабуся любить поратися на кухні. Часом вишиває. дуже любить співати і знає багато народних пісень.

Мій дідусь походить з родини Батринів. Він був лісником, дуже відповідальний у виконанні своїх обов’язків. Крім своєї основної роботи часто столярує. Майже у кожній хаті села знаходяться його столярні вироби. майже кожного вечора нам багато цікавого розповідає.

Мої бабуся і дідусь допомагають мені в усьому. Я їх дуже люблю.

4. Слово вчителя

У народі рід, родину

Високо тримали

І про єдність роду часто

Співанки співали.

Ось чудова пісня, діти,

Про одну калину,

Про стежину, про любов,

Дорогу родину.

(Вчитель може запропонувати послухати запис пісні «Одна калина» на слова Віталія Кіровського, музику Руслана Квінта у виконанні Софії Ротару.

Якщо є можливість, цю пісню можна розспівувати на уроці)

5. Пісня «Одна калина»

6. Слово вчителя.

Прикро, діти, бо нікого,

Крім мами і тата,

Крім бабусі і дідуся

Не можем назвати

А чи знаєш прабабусь,

Прадідів стареньких,

Чим займались, що робили

На рідній земленьці?

Ось у мене є одна

Розповідь цікава,

Що нам дівчинка одна

Переповідала.

7. Практична робота

Складання родовідного дерева

А тепер найцікавіше

Будемо робити:

Родовідне дерево

На листку садити.

Візьміть білі аркуші,

Олівчики в руки,

Начертайте батьків своїх,

Бабусь і дідусів.

Не забудьте про дядьків,

Вуйків, тіток, сестер, братів –

Усі гілля деревини

Позначайте ви родини.

  1. Робота з прислів’ями про родинне життя

- Зачитати прислів’я і визначити, чого воно нас навчає.

  • Нема кращого друга, як вірна подруга,

  • Де незгода, там часто шкода

  • Лайкою і криком до згоди не дійдеш.

  • Бійка до добра не доводить.

  • Криком справи не досягнеш.

  • Де челядь незмисна, там хижа не тісна.
  • При добрій годині – брати й побратими,

А при лихій годині – немає й родини.

  • Де мати народила, там і родина.

9. Слово вчителя

До цього часу в Україні склалася традиція родичання, яка замикається в основному, чотириколінним колом, тобто близькість родинних зв’язків зводиться до четвертого покоління. У зв’язку з цим, традиція родичання має і відповідні ієрархічні стосунки. Зокрема, родичі четвертого покоління в Україні скріплені ще міцними зв’язками. Вони обов’язково приходять на весілля, хрестини, похорони тощо.

Ієрархічною вершиною в українській родині є найстарший чоловік або жінка. Їх завжди першими запрошують на різні урочистості. Вони, як правило, благословляють молодих родичів на всякі добрі вчинки.

V. Підсумок заняття

В Україні рід, родина

Були у пошані,

Всі всідались за столом

В строях вишиваних

Дід – старійшина поважний,

Сам благочестивий

Словом рід благословляв

На життя щасливе.

А бабуся з світлим ликом,

Як сонце, сіяла,

Промінилась добротою,

Усіх зігрівала.

Жив в любові божий рід,

Тісненько укупі,

Ворог людський там не міг

Силу й міць розрушить.

Бо єднав усіх закон –

І віра велика,

Що Господь споконвіків

Подав з неба дітям.

А тісненькая хатина

На дві половини

Уміщала в собі вільно

Велику родину.

А тепер в великих хатах

Немає спокою,

Розбиваються родини –

Кожен знає своє.

Бо нема в душі Христа,

Що за світ розп’явся,

Й пропадає там земля,

Де рід розірвався.

Бесіда на тему : «ЗАСВІТИ В ДУШІ СОНЕЧКО»

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Вступне слово

А погляньте-но в віконце,

Що на небі світить – сонце!

І яким воно здається ?

Правда, діти, проміниться,

Кольорами світла грає,

Що аж душу звеселяє.

І як сонечко оте

Вам у душечку зайде,

Буде та душа світити

І лише добро робити.

Хочеться так вміти, діти?

То ж сьогодні на уроці

Впустимо у душі сонце,

Навчимося, як в житті

Лиш добро й любов нести,

Щоб хмаринки злоби й гніву

Не гнітили душу й тіло,

Будемо їх рахувати

Й вчитись, як з душі збирати,

Бо із тих хмаринок тучних

Буревії, громи гучні,

Урагани, суховії –

Все руйнується, чорніє.

І тоді людині тій

Важко жити на землі,

Тому є важливо вміти

Гріхів хмари розітліти,

Та тонка це є наука,

Душу треба вміти слухать,

То ж сьогодні щоби ми

Досягли усі мети,

Постараймось на уроці

Запросити в душу сонце!

  1. Бесіда
  • У світі, діти, живемо

І часто постає дилема,

Живемо по якій ми схемі,

Добро лиш обираємо чи зло?

  • Ось гілку ти зламав

І кажеш – ненароком,

Та з гілки скапує сльозина соком

Це до яких належить справ?

  • Або пташині ти малій

Десь зруйнував гніздо у лісі,

Та ще й сказав, що то не твій

Учинок був такий невтішний.

- Або із старших ти когось

Образив, як завжди, словами,

А вони душу запекли

Розжареними каменями.

- То як судитимемо, діти,

Такий ось вчинок малюка?

Чи, як завжди, будемо німіти

Й не помічатимем гріха?

А які справи, діти, ви

Назвете добрими у світі,

Якими можна порадіти,

За які можна й похвалити?

1. Підготовка до практичної вправи

А зараз будемо ми з вами

За автора з книжки словами

На чистому листкові днини

Ставить хмариночки – провини.

(Діти обирають автора або зачитує вчитель і діти повинні наочно зобразити стан

своєї душі, використовуючи білий і синій картон)

3. Практична вправа

«Віно з бабусиної скрині» ст. 11 «Як оте сонечко».

Кожна людина, і навіть мала дитина, має бути ясною, як сонечко пресвяте. Сонечко світить доброму і поганому, ні на кого не ображається, несе кожному

радість і добро. Коли сонечко вкривають чорні густі хмари, нам сумно. Отож, коли людина чинить недобру справу, вона гасить сонечко у свої душі, і душа її перетворюється на чорну, захмарену…

Давайте простежимо, чи не захмарена наша душа, чи даємо ми своєму сонечкові чисто світити ? Для цього виріжмо з картону багато – багато кружечків.

Це будуть наші дні. Беремо один. Це день сьогоднішній. Поки що він чистий і з

нього має світити яскраво, як на чистому небі, СОНЕЧКО НАШОЇ ДОБРОТИ.

Сказали недобре слово – поставте на небі хмарку. Подумали щось недобре – також. Зробили – теж не забудьте хмарку намалювати… Отож увечері і погляньте на небо своєї душі! А якщо хмар сьогодні набралося аж надто багато і ви мало принесли комусь радості своїм життям, постарайтеся, щоб ваша завтрашня днина була значно яснішою. І зовсім молодець той, хто навчиться тримати небо своє у чистоті.

4. Підсумок практичної вправи

- Отож, дітоньки, погляньте

На хмаринки-кружечки,

Як затьмарили ви день

І своє сердечко?

- Що ж робити нам тепер,

Як зняти хмаринки,

Мабуть, треба нам старанно

Стерти всі провини.

А як думаєте ви,

Хто вам допоможе,

Щоб з душі хмарки зійшли

На днину погожу?

Творець світла вділить всім:

І сину, і доньці,

Як покаються у злі, –

Променисте сонце.

А хто за хмарки в душі

Малого дитяти

Ніс на світі цім одвіт?

Правда, діти – (мати)!

5. А тепер давайте з вами

Разом поговоримо,

Що у світі є добро,

А що зло лиш родить?

Вчитель на дошці розміщує таблицю

«Головні гріхи і протилежні їм чесноти»

Гордість Покора

Лакомство Щедрість

Брехня Чесність

Заздрість Любов до ближнього

Обжерство й пияцтво Уміреність

Гнів Терпеливість

Лінивство Завзяття

(Вчитель зачитує повчальні оповідання діти визначають чесноту позитивну чи негативну. Дивитися додаток №1).

6. Підсумок заняття

Ідеш в широкий світ, дитино,

І перед вибором завжди

З одного боку зла трутизна,

А з другого добро стає.

І що важливо – треба вміти

Обрати те, що в істині,

При всіх обставинах світити,

А не купатися у злі.

Бо гнів, брехня, ненависть, злоба

Якщо вмістилище знайдуть,

У серці людськім пекло зроблять

Тіло – зруйнують, душу – вб’ють.

Коли ж ізмалечку, дитино,

Навчишся відторгати зло,

Життя буде – погожа днина

І сонечко – душі єство.

А якщо сонць таких засяє

Якнайбільше на землі,

Тоді в квітучім саду – раю,

У щасті житимемо всі.

Виховний захід «Цариця Вода»

Оформлення сцени. На стінах сцени, окрім плакатів, можуть бути ікони у вишитих рушниках. Збоку на сцені – лава, на якій сидить старенький дідусь в українськім строї, та ще кілька лав, на які змогли б сісти діти. Центр сцени вільний для виходу ведучого, краплинок-дівчат, Цариці-Води. На край сцени можна, окрім лав помістити і інші елементи українського побуту-піч, мисник з глиняним посудом, дерев’яними ложками, тощо.

Ведучий:

Там, де гори, де долини,

Де, річки, потоки,

Жив дідусь, що звавсь Максимом,

Мав багато років.

Тільки сонечко сідає,

Йде у вікна вечір,

До дідусика манджає

Звідусіль малеча.

До дідуся підходять діти, також в українськім одязі (кількість довільна).

Діти: - Добрий вечір , ва

Дідусь: – Добрий вечір, діти золоті!

Дитина: - Ось прийшли поговорити тепер, по роботі.

Дідусь: То сідайте он на лавах – хата усім рада.

Мої пташки щебетливі-дідова розрада.

(Діти сідають).

Дитина: А сьогодні яку казку будете казати?

Дідусь: – Про живильну, діти, воду, мої голуб’ята.

Ведучий: – Хоч старенький вже дідусь, добру пам’ять має.

Мовить казку любим дітям, неначе читає.

Дідусь: – Ось жили колись на світі брат й сестра вродлива,

Та спіткала її доля дуже нещаслива.

Бо брат собі оженився, вже є і дитина,

А братова не злюбила сестру-сиротину.

Тай говорить жінка злая: щось маєш робити,

Бо не хочу із твоєю я сестрою жити,

Й набрехала, що сестриця спалила дитину,

А брат за те узяв пальці сестрі-сиротині.

І пішла каліка світом – над рікою стала.

А там річка людським словом до неї сказала:

Вклади руки в мою воду чисту, як сльозина,

І виростуть тобі пальці, милая дитино”.

І так дівчина зробила, як річка казала,

І так дівчина зробила, здоровою стала

Бо то, дітоньки, водичка живильною стала,

Усе собі вона знала, усе вона чула.

Дитина: - То ви кажете, дідусю, що вода живая?

Дідусь: - Воду люди шанували, бо вона – святая.

Та як вчує вода з когось чорну думку, слово,

Тої ж миті вона, діти, робиться мертвою.

Й кажуть нам казки прерізні, що народ наш має:

Мертва вода – смерть віщує, а жива – сціляє.

Мертву воду роблять люди чорні, злоязикі,

У людей благочестива вода – наче ліки.

Дитина: - Чиж то може бути правда, дідусю миленький?

Дідусь: - В кожній казці – доля правди, діти дорогенькі.

Коли в сиву давнину наші предки жили,

Вони добре знали воду, з водою дружили.

Вони її так любили, що казки складали

І Господніми Очима її називали,

Бо на озеро чи річку задивилось Небо –

Бог дав воду цьому світу на різні потреби.

На сцену, по центру, виходять дощові краплини — 5 дівчаток у ледь блакитних сукнях з пелеринками.

Всі разом: - Ми краплинки дощові

Зійшли з неба до Землі.

1-а – Ми пливем в підземні нори,

У струмки, річки, у море.

2-а – Живим гай, річки, поля,

Щоб цвіла навкруг Земля.

3-а – Щоб могла Землиця-Мати

плід добротний дітям дати.

4-а – І тваринам на споживу,

Щоб усе набралось сили.

5-а – Сонце гріє – і у вись

Краплі парою знялись.

(Усі змахують руками догори і тримають руки вгорі)

1-а. – Летимо до неба знову,

Щоб набратися онови.

2-а. – Там у небі спочиваєм,

Знову в крапельки збираємсь.

(Опускають плавно руки).

3-а. – Ллються, ллються дощі дрібні,

Для життя ми так потрібні.

(Плавно присідають і знову піднімаються).

4-а. – Незамінні у житті,

Кажуть що ми – золоті.

5-а. – Серед спек несамовитих

Нас й за гроші не купити.

1-а. – Хоч маленькі – нас мільйони,

В нашім царстві є закони.

Виходить Цариця-Вода — старша дівчина, в подібному до Крапель одязі. Має на голові блакитну, бажано – блискучу корону, і в руці таку ж паличку. Вона співає пісню, краплинки підспівують її, повторюючи дві останні стрічки. Спів супроводжується рухами — крапельки то беруться за руки, утворюючи коло навколо Цариці, то кружляють навколо своєї осі. Зрештою, рухи можуть бути довільні, придумані вчителем. Цариця-Вода також виконує певні рухи.

Цариця-Вода (співає):

Я – Цариця Вода,

Я – Цариця життя,

Бо без мене розруха настане,

Мої крила звійні -

То потоки ясні, 2 р.

Озерця і моря, й океани

Даю сили Землі

Я є в кожнім стеблі,

Я нуртую в людині, й тварині,

Із небес я несу

Всім живильну росу 2 р.

В іскристім розміренім плині.

Я – Цариця висот,

Я – Цариця широт,

Я – Цариця всієї природи

Я – безсмертна у віках

Й безперервний мій шлях, 2 р.

А мій клич – чистота і свобода!

Цариця сідає на крісло-трон, яке їй подають Крапельки, вони стають біля неї.

Дитина: - А чом вона так зветься – Цариця природи?

Дідусь: – Бо як кров тече в людині, так по Землі води

Як в людині мало крові, що її чекає?

Дитина: - Певно, вона, є нещасна, певно помирає.

Дідусь: - Отак, діти, й на Землі — цілюща водиця.

Як би її не стало, прийшла б моровиця.

Повмирали б усі люди, тварини, рослини.

Тому її шанували з малої дитини.

Я пригадую, як мама не вгавала вчити:

Не дай, Боже, щось у воду кинути, зронити.

Чи сміття, чи навіть глину, плюнути в криницю.

За таке дитину били – зневажив водицю.

А як мав іти до війська, старина казала:

Іди чисть джерел дванадцять, би кулька не взяла”.

Я питався тоді батька; чому такий звичай?

Вони мені так казали: „Вода воду кличе”.

Бо премного є води в людськім тілі, діти,

Вона зв’язана з водою, що по цілім світі

Воду ти пошанував — вона пам’ятає.

Скрізь, куди би ти не йшов, вона захищає.

Ти її не пошануєш, той вона не схоче:

Як ти міг не шанувати Господнії Очі?

Й чистив я тоді джерельця, чистив з Божим словом,

Й повернувсь з війни додому живим і здоровим.

Не убий” — всі люди знали з Божого Закону,

Як зневажиш брудом воду, то веде до скону.

Дитина: - Ой, дідусю, що ж то буде? Бо тепер так шкодять!

Висипають сміття в річку, нечисть всяку плодять.

Цариця-Вода: – Що розкажете, краплини, скрізь ви побували,

Що у мої володіннях ви чули, пізнали?

1-а крапля (береться за голову)

- Ой Царице, Ой Царице, Матінко-Водице.

2-а. – В твої славні володіння втрутилися люди,

Страшним сміттям загатили твої води всюди.

3-а. – Не прикопують нічого, як колись робили,

А усе в ліси, в яруги, не озера, в ріки позносили.

4-а. – Не ставки то, не озера, не річки – калюжі.

5-а. – Здохлих тварин в них кидають і води паплюжать.

1-а. – І скидають хімікати, мов трійло в судини.

5-а. – Все живе, що в тих водоймах, беззупинно гине.

Цариця-Вода (піднімається з крісла):

Що ж, не знають люди того, що труючи воду,

Самі собі вік вривають і приносять шкоду,

Бо є строгими закони в моїх володіннях

Й трутизною вони нищать цілі покоління.

Трупна палочка із річок тече у городи.

І людина споживає з усім, що там родить.

І отрута з хімікатів тече у криниці,

А людина хоче звідти святої водиці.

У повітря вся та нечисть з парою відходить —

Все нові й нові хвороби людство собі плодить.

Колись чистая вода падала із Раю,

А тепер дощі кислотні йдуть по всьому краю.

Як людина в милосерді не полюбить воду,

Задихнеться сама в собі – від свого смороду.

Бо у кожнім організмі є вода — Цариця.

І я тому не потерплю, хто душею ниций.

(Цариця сідає на троні)

Дідусь: – Ой біда, страшна біда.Що ж то сталось з світом?

Люди, певно, забувають, чиї вони діти.

Колись, знаю, всю природу свято планували,

Поможи всьому живому”, – дітей научали.

Бо усе оте творив наш Отець Небесний,

Дав Закон Святий людині: живи собі чесно,

Тоді зможеш панувати, людино, щасливо,

Коли душа твоя чиста і благочестива.

І тоді ти – цар природи, праведна, людино.

А якщо ти все паплюжиш – ти гірш, ніж тварина.

То яке ти маєш право руки простягати,

В Богом твореній природі усе брати, брати.

І хіба не зрозуміло, звідки горе, крики,

Ти – порушниця Закону, людино безлика.

А про воду особливу можем вести мову,

Бо вона людьми скверниться ще й не Божим словом.

Як Син Божий у Йордані, в воді охрищався -

То на всі водойми світу Дух Святий спускався .

Й до тепер на усіх водах Святість спочиває.

Та де трійло і зле слово, там Її намає.

Цариця-Вода встає з трону і співає, краплини підспівують:

Я - Цариця, але

В мені Небо живе,

Наді мною є Цар над царями 2 р.

Є від нього печать – Святий Дух-Благодать.

Той вогонь, що не гасне віками.

В мене святість є там,

Де у душах є храм,

Де любов є велика до Бога,

Зло від злого несу

Тим, хто нищить красу, 2 р.

Там і горе, й й розлука, й стогін,

Діти: - Що ж робити нам, дідусю?

Дідусь: - Ідіть чистіть воду.

Від намулу, сміттєзвалищ — рятуйте природу.

І всі станете здорові – Бог вам допоможе,

Ідіть чистіть, любі діти, хто як тільки може.

І хай кріпнуть ваші руки, чистячи водицю.

А як станете дорослі — копайте криниці.

Бо вода, що йде по трубах, сили вже немає,

Вона лише людину губить, людина вхляває.

Бо є й співанка про воду, що я пам’ятаю,

Зараз її, любі друзі, я вам заспіваю.

(Дідусь співає. Можна на довільну мелодію).

А нім піду до криниці – си вбиру я в коди,

Би-м не мала від водиці в білім тілі шкоди.

А нім піду до криниці — си вбиру в чоботи,

Би-м не мала від водички на душі гризоти.

Дитина: - А що за слово „коди”, що в пісні співали?

Дідусь: - То стрічки такі дівчата до віночка брали.

Брали про велике свято, в урочисту днину.

І по воду йшли в тих стрічках, дорога дитино.

Бачите, яку повагу до водички мали?

Зранку, носячи її, гарний одяг брали.

Так Господь почерез воду додавав їм сили.

Тож і ви вчіть своїх діток берегтись від злого,

Не дивитись ні на кого, а лише йти до Бога.

Не марнуйте ні хвилини, мої любі діти,

Щоб земля й вода раділи, що ви є на світі.

Цариця-Вода співає:

Я – Цариця-Вода

Я — Цариця життя,

Бо без мене розруха настане,

В моїм лоні бринить

Неба чиста блакить, 2 р.

Хай краса ця ніколи не в’яне.

Дідусь: - А тепер йдіть до Цариці та вклоніться в ноги,

Так, як кланяються близьким з дальньої дороги.

В Бога прощення благайте, хто воду зневажив,

Щоб не було бід, каліцтва та всяких уражень.

Тай попросіть у Водиці, кожний — що захоче,

І йдіть завтра очищайте Господнії Очі.

Дитина: - Ой водичко із криниці, що при церкві зліва,

Будь до хворої бабусі дуже милостива:

Залікуй болящі рани та й слабу утробу,

Ізціли від пропасниці, гарячки – ознобу.

Дитина: - Ой свята вода Йорданська, що зло відганяєш,

Освяти мою хатину, силою що маєш,

Освяти і поле наше на Зелені свята.

Щоб була землиця тая на дари багата.

Тай скропи й мене собою, хай душа засяє

І Святого Духа сила хай в мені витає.

Дитина: - Ой краплиночки-росинки, намисто квіткове,

Вас у збаночки зберу я я від всякого болю.

Від усякої недуги Йван-Зільник дарує,

Та лиш тому помагає, хто Бога шанує.

Та лиш тому вода тая цілющою буде,

Хто кається нелукаво, добро робить людям.

Ведучий: – Довго слухали всі гори, в квітах полонини,

Як йшли діти із співом від діда Максима.

Як ішли діти додому з щедрими дарами,

З прагненням добро робити своїми руками.

Діти, ставши у рядах, співають, при кінці співу виходять із збаночками із сцени.

Вийшли діти у садок

-І з’явивсь дерев рядок.

Для кого алейка та? 2р.

То для Віченьок Христа

Взялись дружньо малюки –

І полили всі всі квітки.

А для кого квітка та? 2 р.

То для Рученьок Христа.

Віднайшли в ліску струмок

-Розчищали від гілок.

Для кого чистінь ота? 2 р

То для Ніженьок Христа.

Радісно серед діток —

Почали пісні й танок.

А для кого пісня та? 2 р.

То для Серденька Христа.

Я і природа. Світ живої природи. Людина і природа – єдине ціле творіння рук Божих

1-й ведучий: Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою, вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює кожного із нас!

2-й ведучий: Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим не зрівняна природа рідного краю.

Я щоденно тут буваю,

В своїм ріднім, славнім краю,

В українській стороні,

Гарно й любо тут мені.

Ось джерело криничне б’є

і голосом говорить срібним:

«Тут все священне, все твоє,

Бо зветься просто – краєм рідним».

1 – й ведучий: У кожного з нас залишається в серці дорогий слід, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий гай із суничними галявинами; широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, де ростуть волошки й маки, і по якій, здається, не йдеш, а летиш, наче птах…

2-й ведучий: Краса природи, її гармонія є основою естетичних почуттів і вражень. Не можна любити того, про що не маєш уявлення. А любов до природи є основою любові до Батьківщини. Саме так розуміли це глибоке почуття мислителі минулого. Саме так розуміємо і ми.

Безмежно з дитинства кохаю

Красу свого рідного краю:

Прут голубий, неозорий,

Місяць у хмарах сріблястий,

Запах осіннього листя

І синій промінчик волошок.

У ліс завітаю я знову

на тиху сердечну розмову:

Я чую зозулі кування,

Берізок тремтливих зітхання,

А білокорі сестриці

Сплели свої віти в косиці.

Звучить пісня «Чом,чом,чом,земле ти моя».

(сл. Костянтини Малицької)

Творча композиція.

А скажи-но нам ти, Земле,

За що так кохає

Поетеса красу твою

І рідного краю.

Дитина: «Чом, чом, чом

О земле ти моя,

Кохана ти мені,

Кохана ти мені?»

Земля: «Бо завжди мій народ

Любив мене, співав мені,

В Окраїну зайшли

У пишні землі ці,

Орали ниву орачі –

Українці.

Очі ясні, як небо чисте,

Волосся русе, як жита,

А в устах пісня золота

Із сонячного серця йшла.»

Дитина: «Чом, чом, чом,

О земле ти моя,

Чарує так мене

Ясна твоя краса?»

Земля: «Бо я країна-писанка:

Шовковії лани,

Вишневії сади,
Співають солов’ї,
Голубих рік стрічки,

Зелених піль стежки,

Веселок застіжки

Прикрашують мої

Земні простори,

Мов тії вишивки».

Дитина: «Чим, чим, чим

Приваблює мене

Пташні твоєї спів,
Духмяний цвіт лісів?»

Земля: «А тим, що я цвіту:

У пташиному квіту
Пишаюся сама –

Багатая земля

У вишивці убрана,
Немов весняна панна,
Підспівують пташата

Моїм квітучим шатам,

Милуються самі

Моїй красі земній?»

Дитина: «Чим, чим, чим

Приваблює мене

Водиця рік твоїх,
Що тут пливе, шумить?»

Земля: «Приваблює водиця

Смаком немов з криниці.

Джерельна чистота,
Немов ота сльоза

Пливла просторами,
Мов синії нитки

На вишивці самій

Тими узорами.

А чи гладінь проста,

Чи водо співів гра –

Пливе – то тихим леготом, Бурлить – то гучним гомоном

Із неба голубінь,
Тому і красна тим,
Що шати голубі мала небеснії

Люба дитино, знай,
Що твій найкращий край,

Найкращая земля –

Твоя Україна.

Хоч доля – мука зла,
Боліло аж до тла,
Та попри все цвіла

Вишиванка – земля,

Мов квітка-купина.

Тут корінь твій, ти знай, Шануй і поважай

Прапредків родовід,
Щоби промінчик квіт,
Черпаючи снагу

Із кореня.

Отут діди й батьки

Свою пролили кров

За волю і любов!

Тут, тут, тут

Усюди всі твої

Найближчі, рідні й дорогі!

Пісня

Гармонія серця й природи

Зливається в один струмінь,

І чути один подих

Радості чи то суму.

Ось небо веселе й радіє,
Хмаринками грає досхочу,
Ось блискавиці із громом

Вже грізно співати хочуть.

Вслухайтесь, як вітер свище,
Як трави шепочуть – дрімають,
Як сонце у небі сміється,

І пісня у серце так й ллється.

А птахи готові співанки

Дарують мені спозаранку

Нічого не треба додати –

Їх можна хоч зараз співати.

Вслухайтесь до дощику співу

У нього вже інші мотиви.

То грає у крапельки-ноти,
То гучним тоном зливи.

Вслухайтесь, як віттямрозмаєм

Дерева у ритм колихають,
Співаючи пісню свою,
Й її я у серце беру.

Вслухайтесь в Землі колискову

І в неї вже пісня готова:
Її треба тільки почути,
Приклавши додолу лиш вухо.

Чи чуєш, як Господь ласкавий

Землю колише-леліє:

Сумуйте, як все сумує,
Радійте, як все радіє.

І вся природа Земная

Живе у гармонії співу,
Бо Ліра від Бога дана їй,
Щоб була вона щаслива.

2-й ведучий: Земвля…Земля…Земля…

Це та є основа, де вирує життя,

Це є та твердиня,

Де йдеш ти і йду я.

По житті й в все життя,
Бо найперше в Вселенній –

Та основа – Земля.

Й навколишня природа,
І простори земні, –

Це той світ, де буттям

І наповнюєш ти.

1-й ведучий: Оповитий весь ладом

Гармонії світ.

Чи зумів у нього влитись,
Чи ужитись зумів?

І є люди, що ловлять

Струни оті,
В які грає природа

В своєму житті.

Переповнені звуком,
Співом землі,
Переспівують в слово

Всі разом:

Екологіна молитва

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

Й пташину, звірину, й людину,

Усім, хто є, усім, хто буде,

Даруй здоров’я, чистоту і вроду,

Щоб їх ім’я , а в мені – любов –

Передалася від роду і до роду.

Під Твою Милість прибігаємо

В центрі залу – ікона Святої Богородиці, вбрана у рушник.

Ведуча:

Велика є наша Земля. А на цій Землі багато народів. Серед цих народів мільйони людей проказують кожного дня різними мовами слова привітання: „Радуйся, Благодатная!”

Всі, хто є у залі, проказують молитву „Богородице Діво…”

Дитина:

Маріє, Діво Пресвята,

Ти дівством краща всіх лелій,

Одні лиш гідні Небеса

Тобі поклін віддать Святій.

Дозволь і нам славить Тебе,

Ми хочем серце мать святе,

Щоб піснь святу Тобі співать

І щиро дякувать за все.

Пісня „О всепітая Царице”

1. О всепітая Царице,
Укріпи нашу любов,
Величати Тебе будем
Піснями священних слов.

Приспів:

Радуйся, Пречиста Діво,

Радуйся, Святая Мати,

Заслужила Ти у Бога

Вічной ласки й благодати.

2. За труди Твої земнії
І святу Твою любов

Величати Тебе будем

Піснями священних слов.

3. Від гріхів все хорони нас
І прийми під Свій Покров
,

Вічно будем Тя славити

Піснями священних слов.

4. Молимо Тя щирим серцем:

Україну укріпи,

Дай нам волю, дай нам славу,

Ворогів всіх відверни.

Ведучий:

Пресвята Богородиця, Непорочна Діва, Мати Сина Божого, Цариця Небесна, Заступниця всіх християн. Так називаємо її всі, любимо її і надіємось на небесну поміч. І вітаємо тим святим привітанням, що ним перший раз привітав і звеличив її Архангел Гавриїл у часі Святого Благовіщення.

Ведуча:

І добре робить наш народ, що так сердечно шанує Пресвяту Богородицю, бо це зробив насамперед Бог. Він її вибрав на Матір Спасителя, створив Чистою, без первородного гріха. Обдарував її надзвичайними ласками та вивищив понад усіх людей і Ангелів, щоб Вона була перша по Бозі.

Дитина:

Маріє, Діво благословенна,

Тобі складає поклін вселенна,

Радуйся, храме благості,

Надія наша, радосте!

Ведучий:

Що від віків Бог постановив, те в своєму роді сповнилося. В містечку Назареті (Галілея) жило подружжя чесно і праведно: Йоаким і Анна. Вони дожили до глибокої старості, не маючи дітей. Це вважалося у євреїв великою ганьбою. Однак Йоаким і Анна не втрачали надії, але щиро щодня молилися. Господь вислухав їх молитов і послав Свого Ангела, який звістив їм, що народиться у них дівчинка… „Через неї дасться спасення для всього світу і Вона назветься Марія”. Предсказання Ангела швидко сповнилося. 21 вересня ми святкуємо кожного року Різдво Богородиці.

Ведуча:

У нашого народу, зокрема на Буковині, це був своєрідний Жіночий День. Всю жіночу роботу на себе в цей день перебирали чоловіки. Найстаріша у домі жінка ще до Служби Божої обдаровувалась. Після вранішньої молитви кожен цілував руку їй, дарував подарунок і казав: „Як Матір Божа в цей час народилася, хай вродиться отак для Вас щастя”. Дівчатка дарували своїй матусі зроблену своїми руками вишивку, а хлопчики вітали власноруч змайстрованим виробом із дерева. З’являвся подарунок у мами і від тата. Заміжні дочки по Службі Божій ішли з вітаннями до своїх матерів. Зносили дарунки, страви і співали пісню. „Будь, як Пречиста, чиста”, – віншували матері на це свято дівчаток і дарували нову сорочечку, спідничку. Дівчина у наших предків виховувалася на прикладі Діви Марії. Чи могла би Вона бути нестриманою, крикнути? Певно, що ні… А неакуратною? Сказати недобре слово? У цей день славить Богородицю цілий Божий світ.

Дитина:

Усі народи на Землі

Твоє Різдво благословляють,

Небесні Ангели в Раю

Тебе з Народженням вітають.

Благословенна будь,

Неопалима Купино,

У світі горя, сліз і мук

Хай проросте Твоє Зерно.

Ведучий:

А 4 грудня святкуємо вхід у храм Пресвятої Богородиці – Введення. Коли Марії минуло 3 роки, її батьки виконали свою обітницю перед Богом: привели свою улюблену донечку до Єрусалимської святині, щоб присвятити її служінню Господу. Праведні Йоаким і Анна принесли до храму багаті дари. А Марія залишилася у нім з іншими дівчатами, що пожертвували себе на службу Богові.

Дитина:

В Єрусалимськім храмі новина:

Богові в службу прийшла дитина.

Невинна, чиста, як та лелія,

Пренепорочна Діва Марія,

Тремтять маленькі святі долоні,

А Лик пречистий, наче в короні.

Ведуча:

На Введення кожен з наших предків приводив у церкву і своїх малолітніх дітей. Чи би дощило, чи гриміло, чи сніг по коліна стояв – ішли. Бо якщо не прийти, то відвернеться від нас Заступниця наша, а Вона є нашою дорогою до Христа… На Введення було правило вводити дитину в духовне життя: починали вчити нову молитву чи нову співанку, поезію релігійного змісту. Після цього свята матері починали привчати дівчаток до рукоділля. Бо тоді наука та найлегше сприймається. Матері просили у Цариці Небесної благословення: „Як Тебе, Пресвята Богородице, до храму Господнього увели – уведи отак плід черева мого до усякої премудрості. Як серце Твоє солодке до Господа приліпилося – хай приліпляться руки дитяти мого до всякого ремесла…”

Ведучий:

У Єрусалимській святині Богородиця провела Свої дитячі і юнацькі літа, займаючись рукоділлям, читанням псалмів, а передовсім щирою молитвою, читанням Святого Письма і розважуванням.

Ведуча:

Коли Марії було 14 років, далі не було дозволено перебувати їй у Храмі. Дівчина в 14 літ в цих краях вважалася повнолітньою і повинна була вийти заміж. Тому первосвященики заручили її з праведним Йосифом, який так, як і Марія, походив з родини Царя Давида. Хоч Марія була заручена з Йосифом, Вона пообіцяла Господу до смерті залишатися дівицею і жити під опікою цього праведника, щоб обминути погорду людей і не залишитися самотньою, без опіки.

Ведучий:

У домі Йосифа, у Назареті, Діва Марія провадила домашнє господарство і продовжувала Свої молитовні практики, молилася і читала псалми. Під час однієї з таких молитов з’явився перед Нею Архангел Гавриїл з лілією у руці і сказав: „Радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою, Благословенна Ти між женами!” І звістив їй, що породить Вона Спасителя світу. Коли ж Марія із страхом спитала, як це станеться, Архангел відкрив їй таємницю Неба: „Дух Святий зійде на Тебе і Сила Всевишнього огорне Тебе. Тому і Той, Хто Народиться, назветься Сином Божим!” Тоді Марія з повною вірою і відданістю Богові сказала: „Я раба Господня. Хай буде мені згідно зі Словом твоїм”. І стала ця днина великим празником – Благовіщенням, бо зійшла на Землю Блага Вість. А святкуємо його 7 квітня. Наші предки вітали це свято такою піснею.

Дитина: (може співати)

Благовіщається, радість гряде:

З Неба Спаситель на Землю іде.

Ангел Марію про це сповістив,

Дано спасіння від наших гріхів.

Діва Пречиста Сина зачала,

Благая вість ця сьогодні настала.

Радуйся, земле, і води, й сади, –

Бог витягає нас всіх із біди…

Бог витягає, Бог всіх порятує,

Хто Його Слово Господнє вчує,

Хто має вуха – той си спасе,

Господь Спасителя світу несе…

Ведуча:

Наші предки казали: „На Благовіщення йде очищення, то Боже тя борони прохопитися злим словом – на рід свій біду накличеш і не мине його ота біда”. У цю святкову днину кожен старався увійти без боргів. Зате радилися, кого треба спомогти, обдарувати, „як Господь Сина нам Свого подарував”. Особливо, як отелилася корова на Благовіщення, чи окотилася вівця, опоросилася свиня – „благовіщенський плід ніколи собі не лишався, ішов пожертвою, як Бог Сина нам Свого подарував”. Казали: „ Добре, як у цю днину ластівка під стріху прилетить – блага вість протягом року буде, новину про достаток, добро принесе, а чи відверне якесь лихо”.

Ведучий:

Діва Марія Зродила нам Христа. Вона знала, що чекає його Голгофа, заради спасіння наших душ. Була в переживаннях усеньке життя.

Дитина: (пісня)

Бачиш, в церкві старій

Є ікона свята –

Діва Мати трима

Немовлятко – Христа.

Колискові співа,

Тулить все до грудей,

Захищає Дитя

Від недобрих людей.

“Люлі, синку, люлі,

Тільки Ти підростеш,

То підеш у садок –

Квітку правди знайдеш.

А знайдеш – будеш знать

Свою в світі цім путь,

Чи Царем, чи на смерть

Тебе люди візьмуть.

Цей садок, любий Мій,

Твій Отець посадив

І покликав Тебе,

Щоб його Ти полив”.

Вже століття пройшли –

Мало квітів в садку,

Хоч чекав його Син

У Терновім Вінку.

Мати бавить Дитя –

Квітка Правди сумна:

В болях, в муках, в сльозах,

В Крові вмита вона.

“Люлі, Синку, люлі,

Ось вже Сонце зійшло –

На Голгофі старій

Терням все поросло”.

Ведучий:

Коли катували її Кровинку, Вона відчувала кожен удар, кожну Рану Сина на Своїм тілі. Сім мечів болю прошили її серце, коли ішла, мліючи, Хресною Дорогою за Своїм Сином і стояла під Хрестом.

Пісня “Страждальна Мати”

Страждальна Мати під Хрестом стояла,

Стала ридати, в сльозах промовляла:

- Ой Сину, Сину, за яку провину

Переносиш нині тяженьку годину

На Хресті.

Ти жертвувався всіх людей спасати,

За те діждався невинно вмирати,

За світ лукавий, злобний і неправий,

Що сповнив на Тобі свій засуд кривавий

На Хресті.

Ведуча:

Умираючи на Хресті, Ісус доручив Свою Матір Апостолу Івану. “Це – Мати твоя”, – сказав Він. А до Матері промовив: “Це син Твій”. Відтоді Мати Божа стала Матір’ю для всіх нас, християн.

Ведучий:

Після Воскресіння Господнього і Вознесіння Його на Небо на десятий день Апостоли прийняли Святого Духа, що зіслав на них Господь. Серед них була і Богородиця, яка ще довго після того допомагала їм у святій справі поширення християнства. Зараджувала бідним, зцілювала смертельно хворих людей, здіймала муку з душі.

Ведуча:

Пресвята Діва часто ходила молитися на Оливну гору, на котрій молився і її Син.

Одного разу, коли Вона молилася, явився їй Архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні Вона закінчить туземне життя, що Син її з усіма Небесними Силами жде Свою Матір, щоб царювала з Ним. Зраділа Богородиця і почала скликати Апостолів, прощатися з ними. Зійшлися усі, крім Томи, що у далеку дорогу відійшов, стали довкола з запаленими свічами. Коло третьої години кімнату осяяло величезне світіння. Сам Господь з’явився серед численних Сил Ангелів і Архангелів. Богородиця радо віддала Йому душу. Заснула. Тому і називається Успінням цей день – 28 серпня.

Ведучий:

Через три дні по тому примчав Апостол Тома. До Гробу – а там порожньо. Того ж дня вони побачили Богородицю на Небі. Вона промовила: “Радуйтеся! Я з вами усі дні!” Тоді святі Апостоли урозуміли, що Ісус Христос узяв Свою Матір на Небо душею і тілом.

Пісня “Ой що то за Пані”.

1. Ой, що то за Пані
Ген за облаками,
Що до Свого Сина
Мольби шле за нами.

Приспів:

Чи то не Марія,

Чи не Божа Мати,

В блакитних ризах

Повна благодати.

2.Ой, що то за Пані

Стоїть з Ангелами,
А місяць і зорі

В Неї під ногами.

Приспів.

3. Ой, що то за Пані,

Та Матір Небесна,
Що на Голгофу
Хрест за Сином несла.

Приспів.

3. Ой, що то за Пані

На горі стояла,

Ой, що то за Пані

В Крехові сіяла.

Ведуча:

В народі казали, що на Успіння Сам Ісус по землі ходить (за Мамою прийшов), то на кущі шипшини кидали відріз полотна, “би Ісусик не колов ноги”. Цей день ставав днем поминання покійних бабусь, матерів. На могилу виносили поминальний обід, там стелився рушник і припрошувалися до поминального обіду прочани, що у такий день не обминали нагоди сюди прийти. “Най вам Матір Божа примножує те, що ви мені подали”, – казали, нарешті, молячись до Цариці Господньої о прощенні гріхів душі, котра відійшла, – “вольних і невольних: помислом, словом, ділом”… Ті, хто при смерті, просили в Матері Божої легкої смерті: “Пресвята Діво Маріє, прибіжище грішників! Задля тих болів, які Ти претерпіла при смерті Свого Найулюбленішого Сина на Хресті, захорони мене Своїм милосердям у хвилі, коли душа моя буде розлучатися з тілом. Відділи від мене тотих пекельних неприятелів, а прийди Сама, візьми душу мою і віддай її вічному Судії. Не опускай мене тоді, Царице моя, бо по Ісусі Ти повинна бути моєю потіхою в тій хвилі. Проси Свого Сина, аби позволив мені вмерти, цілуючи нігтики на пресвятих ногах Його з такими словами: “Ісусе, Маріє, Вам віддаю душу і серце своє. Амінь.” Хто хотів легкої, не нагальної смерті, на Першу Пречисту, з запаленою свічею в руках, на колінах перед Богородицею проказував 999 разів цю молитву.

Ведучий:

Пресвята Марія і досі молиться за нас, випрошує у Свого Сина потрібні нам ласки. Святою Церквою встановлено свято Покрова Пресвятої Богородиці 14 жовтня. Історія виникнення цього свята така. У 903 році на місто Царгород напало вороже військо. У Влахернській церкві, де зберігалися ризи Божої Матері та її головний Покров, а також частина пояса, люди в сердечній молитві зверталися до Матері Божої за порятунком. Святий Андрій Христа ради юродивий і його учень Святий Єпіфаній, що були в цій церкві, побачили, що з’явилася Діва Марія разом з Іоаном Хрестителем, Іоаном Богословом та безліччю Ангелів. Зігнувши коліна, Богоматір стала молитися, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голівоньки покривало й простягнула Його над людьми, що молилися отоді у храмі, як Свій захисток від видимих і невидимих ворогів. Було це 14 жовтня. Сіяла Богородиця великою Небесною Славою. І дійсно, незабаром після тієї з’яви вороже військо відступило.

Ведуча:

Свята Покрова в нашому народі було дуже чинне свято. Ніч перед Покровою набирала якоїсь таємничості. Дівчата виходили на поріг і закликали: ” Свята Покровонько, покрий головоньку”. А на ранок ішли в церкву покривали ікону Матері Божої хустиною:

  • Матінко Господня, на Тобі від мене, дай мені від Себе. Як я Тебе покриваю, так і мене покрий.

Так говорили тому, що дівчина, вийшовши заміж, уже ніколи не показувалася на людях без покритої голови, інакше на сімейне вогнище накликала нещастя. Воно залишалося без покрову, бо все тримається на її голові. На Покрову накривала Матір Божа землю від усіляких бід Своїм Покровом. І кожна ще живуча на світі мати приступала до своєї дитини з іконою, на якій зображена Матір Божа з Покровом, щоб переблагословити своє дитя: дитина ставала навколішки, ікона тулилася до чола: “Як Матір Божа стоїть над світом, так най стане над тобою усіляке добро. Як Матір Божа, Цариця Господня, Покровом землю усю покриває, так і я плід лона свого накриваю від усякої напасті. Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь”, – хрестила іконою над головою. А потім, несучи ікону перед собою, лицем до людей, йшла на цвинтар до неньки своєї благословення просити: “Благословіть, мамо, бо Ви – там, а я – тут, там більше є права і більше закону, най Іменем Матері Божої очищуся від усякого зла”.

Ведучий:

Та й всяка ікона Матері Божої вважається дуже помічною. І є великим гріхом, якщо без пошани валяються ікони. Наприклад, на горищі, в газетах, журналах. Їх треба привести до порядку (з газет і журналів вирізати) і покласти десь на підвищенні (на шафі, наприклад) притуливши одну до одної, як ніяк і ніде розікласти на висоті, і вони будуть випромінювати велику благодать. Продаються зараз ікони серед інших картин і книг, часто аморальних, що є великою образою для Господа Бога. На базарах продають Лики Святих, що лежать серед різних речей на землі. Колись ікони або, як ми кажемо, образи можна було придбати тільки у церкві або в монастирі. У світі числиться безліч Богородичних ікон. На Україні є понад 150 таких святих місць, де з’являлась Матір Божа. Наприклад, Почаїв, Зарваниця, Гошів, Крехів, Самбір, Грушів, Воля Довголуцька та інші. Туди раз-у-раз поспішав і поспішає наш народ з любов’ю й молитвою, щоб поклонитися Богородиці чи випросити у Неї ласку.

Дитина:

О, Мати Божа, Мати Єдина,

До Тебе лине вся Україна,

Тобі у жертву серця складає, ,

За кращу долю Тебе благає.

Пісня “О, Мати Божа”.

О, Мати Божа, о райський квіте,

Тебе благають вкраїнські діти:

Не дай в неволі нам пропадати/

Вкраїну нашу верни нам, Мати./2 р.

Де наші предки вмирали в ранах,

Не дай там жити дітям в кайданах,

Позволь зібрати жертв наших жниво,

Вкраїну нашу верни нам, Діво!

Ведуча:

Колись на Покрову майстри сходилися гуртом і безплатно покривали стареньку хатину вдовиці чи сироті, “би щастя їх судьбу від нещастя накрило”… Жінки зносили сироті на сорочку полотна, могли і вишиту сорочину подарувати, “би їх внуки чи діти в сорочині (щасливі) родились”. Тати разом зі своїми синочками покривали дощечками-годівничками сади, “аби та Божа пташка, що з рідного дому нікуди не йде, не голодувала”. А мами разом з дівчатками покривали ті дощечки прерізною пашницею, “бо що вділиш другому, то й сам матимеш у достатку”.

- На, Божа Пташко, їж, аби й ми голоду не знали.

Ведучий:

Як бачимо, наші діди, прадіди стрімко тримали душу до Неба у повсякденному житті. Так виховували і своїх дітей. Вони є прикладом для нас. А зокрема Матір Божа, про Яку сьогодні ведеться розповідь, є прикладом для всіх дівчат і жінок. Вона – втілення Любові, Чистоти, Ніжності, Покори, Терпеливості, Працьовитості, Самозреченості, Жертовності, Святості. З ікон на нас дивляться її люблячі, сповнені Мудрості очі. Ними Вона обіймає увесь світ. І як вже говорилося, чи можемо ми навіть у думці припустити, щоб Вона говорила грубі слова, була сварливою або одягалася в нескромний одяг, що оголює ноги, плечі, була розцяцькованою, або носила чоловічий одяг. Скромність і благість її

Одежі є і для нас прикладом, як і скромність та доброта її душі.

Дитина:

О Мати Божа, радуйся, Маріє,

Любов Твоя нам серце ніжно гріє,

Проси у Сина, щоб донесли ми Хреста,

Для нас від лиха – вірного щита,

У помислах щасливої години

І радості для кожної людини.

Веселих весен і врожайних літ,

Щоб мир сіяв на весь широкий світ!

І на свободі, наче квітів чаша,

Щоб квітла в сонці Україна наша!

Усі діти, які брали участь у цьому виступі, маючи квіти у руках, співають пісню. Можна із квітів сплести гірлянду (якщо можливо) і почепити її, наче своєрідний вінок, під іконою Матері Божої. Якщо ні, то можна поставити укінці всі квіти, які тримали діти, у велику вазу. Можна заспівати й інші пісні, замінивши ті, які є у сценарії.

Пісня “Левадов, долинов”

1. Левадов, долинав несеться звено,

З щебетом пташиним зливаєсь воно.

То Діви Марії днесь празник святий,

То спрошує Церква побожних дітей.

  1. Левадов, долинов дітвора гуде,

Цвіточки збирає, в китиці кладе.
Для Діви Марії звинеться вінок,
Славися, Маріє, посеред діток!

  1. Прийми сей віночок, о Мати блага,

Рукою Своєю храни нас від зла;
Провадь нас ласкаво дорогов життя

До Неба, де радість, а смутку нема.

Ця пісня може супроводжуватися рухами.

Молитва (її можна і співати).

Під Твою милість прибігаємо,

Богородице Діво.

Молитвами нашими

В скорботах не погорди,

Але від бід визволи,

Єдина чиста і благословенна

ЩАСТЯ – ТВОРИТИ

ДОБРО

Урок-тренінг

Мета: ознайомити учнів із духовним та історичним надбанням українського народу, з основними поняттями доброчинності; показати на прикладах відчуття щастя, добра; формувати в учнів ціннісні (гуманістичні, громадські, духовні) орієнтири; популяризувати доброчинність як практичне втілення духовних надбань людини, національних та загальнолюдських цінностей.

Обладнання: фліп-чарт, плакати «Мішок щастя», «Наші очікування», фломастери, маркери, ручки, папір АЗ, А4, стікери, скотч, ножиці.

Тривалість: 1,5 год.

Структура заняття

з/п

Види роботи

Орієнтовна тривалість

Ресурсне забезпечення

1.1

Привітання. Вправа «Усмішка по колу»

5 хв.

1.2

Знайомство. Вправа «Гімн імені»

10 хв.

Маленькі аркуші паперу, фломастери

1.3

Вступ. Очікування. Вправа «Квіткове поле»

10 хв.

Плакат «Наші очікування», стікери у вигляді квіточок, фломастери

2.1

Основна частина. Вправа-гра «Мух краще ловити на мед»

5 хв.

2.2

Вправа «Ознаки»

15 хв.

Аркуші паперу А4, фломастери

2.3

Інформаційне повідомлення

5 хв.

2.4

Гра-рухавка «У джунглях»

10 хв.

2.5

Вправа «Мішок щастя»

10 хв.

Плакат «Мішок щастя», стікери, ручки

2.6

Вправа «5 добрих слів»

10 хв.

Аркуш паперу А4, ручки, скотч

3.1

Підсумок. Вправа «Віночок»

5 хв.

Плакат «Наші очікування», стікери у вигляді квіточок, фломастери або ручки

3.2

Заключне слово вчителя. Вправа «Побажай добра собі і всім»

5 хв.

У наш час, коли все більше панує зла на землі, переважає негативна інформація, люди озлобляються один на одного. Вони забувають про добро, про те приємне, що можна зробити один одному. І що саме це є вихід зі зла.

Ще складаючи казки, люди вірили в добро, в перемогу справедливості, у щастя. Куди ж поділася ця віра? Чому залишилися самі поневіряння? Можливо, варто звернутися до казок — мудрого джерела народної думки? Можливо, треба робити висновки і повертатися до добра, щоб зробити добрими когось, себе, увесь світ?

1. Вступна частина

    1. Привітання. Вправа «Усмішка по колу»

Мета: створити сприятливі умови для праці і невимушену атмосферу, підняти настрій.

Хід вправи

Кожному учаснику пропонується імітувати передачу усмішки по колу, «беручи її в руки».

Учитель. У вас зараз гарний настрій? Ми підняли настрій завдяки подарованій усмішці. Давайте дарувати її протягом усього заняття. З гарним настроєм починаємо наш тренінг.

    1. Знайомство. Вправа «Гімн імені»

Мета: познайомити учасників, розвивати навички самопредставлення, формувати позитивну самооцінку.

Хід вправи

1. На розданих аркушах паперу записати своє ім’я.

2. Придумати добрі слова, що починаються на першу літеру свого імені. Зачитати і прикріпити собі на одяг (бейджик). Наприклад: Світлана — смілива, славна, сильна, струнка.

    1. Вступ. Очікування. Вправа «Квіткове поле»

Учитель. Сьогодні наше заняття ми присвятимо добру і щастю. Навчимося розрізняти ці поняття та знаходити спільне. Отже, тема заняття: «Щастя — творити добро».

Мета: навчити учасників визначати власні очікування і мету заняття.

Хід вправи

1. На розданих квіточках написати свої очікування від заняття.

2. Прикріпити квіточки на аркуш паперу, щоб утворилося квіткове поле.

3. Озвучити написане.

Про що говорить наше квіткове поле? (Відповіді учнів.)

2. Основна частина

2.1. Вправа-гра «Мух краще ловити на мед»

Мета: показати, що підхід із позиції сили не є найефективнішим засобом спілкування та спонукання людей до зміни поведінки.

Хід вправи

Розділитися на пари, стати обличчям один до одного, одному члену пари затиснути руку в кулак і тримати його перед сусідом. Завдання: якомога швидше розтулити кулак партнера.

Чи всім удалося розтулити кулак? У який спосіб?

Хто це зробив не силою, а чемно попросивши?

Які якості ми проявляємо, коли чемно просимо щось в іншого? (Повагу до іншого, вміння діяти без примусу, доброзичливість.)

Чи можна як висновок сказати: «Добре слово й двері відчиняє»? (Відповіді учнів).

2.2. Вправа «Ознаки»

Мета: сформувати поняття добра і щастя, розділити ознаки щасливої і доброї людини.

Хід вправи

1. Учні об’єднуються у 2 групи за принципом: день — ніч.

2. Першій групі дається завдання написати ознаки доброї людини, другій — ознаки щасливої людини.

3. Презентація першої групи.

4. Висновок: що таке добро?

5. Поезія про добро.

.

Читець.

Сказав мудрець: «Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізнить від мавпи й звіра.

Хай оживає Істина стара —

Людина починається з добра!»

6. Презентація другої групи.

7. Висновок: що таке щастя?

8. Поезія про щастя.

Читець.

Щастя — це віра в добро і любов,

Щастя — це музика вільних дібров,

Щастя — це друзі і рідний твій дім,

Щастя — це світ, подарований всім.

(А. Матвійчук.)

9. Підсумки:

Чи є спільні риси для доброї і щасливої людини?

Чи можна сказати, що добра людина є щасливою? (Відповіді учнів.)

2.3. Інформаційне повідомлення:

Із тлумачного словника:

добро — це привітність, ласка, прихильність; чутливе, дружне ставлення до людей;

щастя — стан повного задоволення життям, досягнутим; вияв радості від спілкування з рідними, близькими, коханими; талан, удача, везіння.

Читець.

Щастя на землі людина творить.

Щастя — це якщо тебе хтось любить.

Воно всі найтяжчі рани гоїть,

Емоції і почуття найкращі будить.

Щастя — якщо ти здоровий

І здорові усі навколо,

Якщо ти веселий, бадьорий

Й бажаєш всім людям цього.

Якщо ти зробив щось добре

Комусь, а чи просто всміхнувся,

Підтримав когось, підбадьорив,

Добром до душі доторкнувся.

Якщо ти добро даруєш —

Й тобі його більше буде.

Твори ж добро завжди, всюди —

Щасливим весь вік ти будеш! (С. Бігун.)

Учитель. Чи згодні ви з твердженням: «Щастя — творити добро»?

(Відповіді учнів.)

2.4. Гра-рухавка «У джунглях»

Мета: розім’ятися, створити атмосферу гарного настрою, викликати посмішку, зробити масаж і одержати від цього задоволення.

Хід гри

Учасники стоять у колі один за одним. Учитель розповідає історію про тварин, що живуть у джунглях. Завдання: передати рухами характерні особливості кожної тварини, роблячи масаж спини тим, хто стоїть попереду.

Історія

Мивеселі мандрівники і любимо подорожувати пішки (імітація руху «пішки» за допомогою вказівного і середнього пальців рук).

Ми обходили багато земель і одного разу потрапили в джунглі. Першою нам зустрілася пантера, яка, немов кішка, м’яко ступала лапами по землі (легко торкатися долонями спини, переступати, мов «кішка»).

Побачивши нас, вона ліниво потягнулась (провести долонями рук по спині зверху до низу, витягнувши руки) і повільно пішла далі (імітація руху «пішки»).

Веселі мавпи швидко стрибали з ліани на ліану і сміялися (швидкі і легкі постукування долонями по всій спині).

З болота виліз величезний бегемот і пішов шукати своїх друзів — слоненят (повільно і важко опускати кулачки на спину).

А вони були поруч: бігали і наздоганяли одне одного (швидкі постукування кулачками по спині).

Аж ось раптом ми побачили в траві строкату стрічку. Це дула змія. Вона повільно рухалася в траві (звивистий рух по спині однією рукою).

Ми обминули її і пішли собі далі (рухи вказівними і середніми пальцями обох рук по спині).

Які відчуття? Чи сподобався вам масаж?

Подякуємо своїм товаришам. (Оплески.)

Чи стали ви хоч трішечки щасливішими від такого приємного масажу?

2.5. Вправа «Мішок щастя»

Мета: формувати в учасників усвідомлення життєвих цінностей як основи бачення власної життєвої перспективи.

Хід вправи

1. Написати на стікерах, що для кожного треба, щоб бути щасливими.

2. Озвучити по колу.

3. Прикріпити стікери на плакат «Мішок щастя», на зображений мішок.

Учитель. Давайте зберемо всі наші побажання у мішок і назвемо його «Мішок щастя».

2.6. Вправа «5 добрих слів»

Мета: навчити визнавати право іншого на самовираження, говорити приємні слова, роблячи людину щасливою.

Хід вправи

1. На роздані аркуші паперу прикласти свою долоню й обвести. Акуратно обірвати по контуру, щоб вийшла красива долонька. На долоньці написати своє ім’я.

2. По колу дати товаришу справа«свою долоньку — хай він напише одне добре слово, що характеризує вас як людину. І так передавати далі, доки долонька не повернеться до власника.

3. Презентація.

4. Висновок:

Чи приємно було читати написане про вас?

Чи приємно було писати щось добре про вашого товариша? (Учні діляться враженнями.)

Учитель. Ми можемо зробити себе щасливими своїми руками. Говорити добрі слова приємно. І добро від нас повертається добром до нас. Ми щасливі, коли говоримо іншим добрі слова, робимо добрі діла. Тож збережімо «Мішок щастя» своїми руками і зробімо себе щасливими.

(Учні прикріплюють долоньки біля «Мішка щастя».)

3. Підсумок

3.1. Вправа «Віночок»

Мета: навчити учасників робити висновки, підбивати підсумки на основі очікувань.

Хід вправи

1. На одержаних квіточках записати свої враження від заняття.

2. Висловити ці враження усно.

3. Прикріпити квіточки вгорі над квітучим полем сподівань, щоб утворився віночок успіху.

3.2. Заключне слово вчителя. Вправа «Побажай добра собі і всім»

Учитель. Запам’ятайте такі слова: «Людина живе лише один раз, і так хочеться залишити добрий слід на згадку про себе. І що б не сталося в житті у кожного з вас, завжди пам’ятайте, що ви живете на планеті Земля і носите ім’я Людина. А людина починається з добра. І творити добро — значить бути щасливим». Отже, я бажаю собі і вам усім щастя. А зараз продовжуйте по колу бажати собі та один одному добра, починаючи словами: «Я бажаю собі і всім вам…». (Оплески.)

Круглий стіл «Уміння виховувати – це талант»

Свято Покрови

Конкурс екскурсоводів – краєзнавців

Свято «Матінко, матусю»

Родинне свято «Роде наш красний, роде наш прекрасний»

Свято Творчості

Свято Миколая в сільському храмі

Свято Миколая в сільському храмі

Виховний захід «На свій хліб»

Свято «Міс – міні Осінь»

Виховний захід «Цариця вода»

Виховний захід «Цариця вода»

Парад талантів

Виховний захід «А найбільше я люблю Україну»

КВК з географії

Тиждень відкритих дверей для батьків

День козака

Свято зустрічі Весни

Конкурс «Чия коляда найкраща ? »

Тренінг «Щастя – творити добро»

КТС «Колядуємо разом»

Година спілкування «Умій творити добро»

Урок-презентація «Ми будемо довго пам’ятати і вам забути не дамо»

Свято «Прощавай, країно дитинства»

Свято Букваря

6 thoughts on “виховна робота

  1. Василь Сорочук

    Молодці. Актуально, змістовно.

     
  2. Наталія Анатоліївна Кондратюк

    Дякуємо!

     
  3. Наталія Анатоліївна Кондратюк

    Треба уважно читати інформацію на сайті!

     
  4. Steviodity

    Acquisto Viagra Generico In Contrassegno cialis What Is The Average Price For Viagra? Results Months Generic Propecia Viagra Professional 100mg Pills

     

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>